Валились дожди, а у меня на душе только закладки и трипы. Это рассказ о том, как я купил экстази и светлый рассвет стал черным пятном в моей жизни.
Все началось, когда мояшкина, моя лучшая подруга, предложила мне попробовать новый «хай». Все ребята с нашего района загоняли эту дырку, и я решил не отставать от компании. "Химия, это не шутки", сказал я себе, но мояшкина уверила, что все будет огонь.
Я никогда раньше не пробовал синтетику, только травку шмолял. Но любопытство сожгло меня, как невероятная стрелка. Мы договорились встретиться на следующей неделе, чтобы приобрести долгожданные таблетки. Дни, словно годы, текли медленно, мои руки зудели от нетерпения.
Наконец, долгожданный день настал. Мы встретились в подземном переходе, чтобы не попасть под пристальный взгляд закона. Мояшкина достала маленькую пластиковую упаковку, запечатанную в яркой фольге. У меня сердце забилось быстрее, словно сказочный мотив песни про любовь.
| Мояшкина: |
Вот, мочи эти таблетки и почувствуешь, как солнце загоняет все дурные мысли. |
Я взял одну таблетку в руку, как будто держал волшебный ключ к другому миру. Минуты, превратившиеся в вечность, я проглотил этот светлый фарш. Внутри меня что-то начало двигаться, словно дракон просыпился в моем животе.
И тут начался настоящий трип. Реальность изменилась, словно я оказался в параллельной вселенной. Я видел цвета, которых никогда прежде не видел. Мир стал ярким и насыщенным, словно нарисованный психоделической кистью.
Но, к сожалению, все хорошее заканчивается рано или поздно.
После того дня я не мог рассуждать ясно. Мой мозг был загипнотизирован, а разум ввергнут в неизвестные дырки. Я не мог сосредоточиться на учебе, а профессоры давили на меня, словно стервятник на мертвого зайца.
Препод: Это не твояшка, чтобы сидеть на трипах! Институт - это серьезно, а не твой левый драгслэнг!
Я понимал, что все идет крахом, и моя мечта о высшем образовании начала превращаться в обломанную игрушку. Но мне было все равно, я шмолял в одиночестве, пытаясь забыть плохие мысли.
И тут ко мне пришло поддержку…
Один день, я проснулся с болью в душе. Я понял, что мояшкина, единственный человек, который не судил меня по одежде или взгляду, ушла из моей жизни. Она не могла больше видеть меня на этой дороге самоуничтожения.
| Мояшкина: |
Я так не могу, ты погибаешь, а я не могу смотреть! |
Это был настоящий удар в грудь, словно огромный кулак, который сразил меня без малейшего сожаления. Я почувствовал, как боль сперва задела в голову, а потом перекотила в сердце. Мояшкина была последней светлой нитью в моей жизни, и теперь она прервалась.
Месяцы тянулись, словно песни о грусти. Мне приходилось жить с тяжелым камнем в желудке, который завышал кислотность самой мойшкой.
Я решил сделать последний шаг к свету. Я рассказал всем, что меня выгнали из института за фейки про свою службу в войсках. Но это была лишь часть правды.
Я: Да, ребята, меня выгнали из института. Но это не потому, что я служил в армии, а потому что я загонялся на закладках.
Я сознался перед всеми, я расставил все точки над "и". Я больше не хотел быть тем парнем, который загоняет свое будущее в одну неверную шкатулку.
С тех пор прошло много времени. Я изменился, как картина, преобразованная на пути в мастерскую. Я стал учиться, работать, строить свою жизнь с нуля. Походы за закладками и шмоление стали только воспоминаниями о тех светлых, но опасных днях.
Але, покажусь я вам шо теж тут мала! Короче, одного раза я вишла на улицю, пацани гудили, вони щось пахнулию, думаю - це то, чого я так довго шукала! Мефедрон, друзі, закладка з неба! Ну і одразу запила, не думуючи, що буде далі.
Чекнула я циклодолить і вмазалася в цю хімію вже повністю. Вчасно я також запила окси - на всі головні! Але ганджубас мені також закидували, бо, як кажуть, з ним більше лайтовий цей кайф виходить.
Одного разу я вирішила дома побазарити трохи з башки. Відчула гарну вібрацію моєї карти та шматка наркотику. То було щось особливе, таке, що не побачите в звичайному житті. Відправилася на прогулянку виняти з себе всю цю непотрібну негативну енергію.
Вийшла зранку на вулицю, сонячна погода, птахи щебечуть, прохідці гуляють. І все це стало для мене карамельним сном. Залазила на вершечки дахів і нюхала мою закладку. Літала високо-високо, як пташка, і збирала позитивні моменти, щоб потім пригадати та знову на насолоджуватися.
А потім, трапилось щось незвичайне. Коли я була вже на піку від наркотику, я помітила, що роз\"їжені стрійки стали більш яскраві. Кольори були насичені, емоції були на вищому рівні. Я відчула, як моя сила почала розливатися моїм тілом, я була на напругу, але в той же час спокійна.
Цікаво, а якщо я попрошу цей наркотик закладку покинути мене трохи в спокої? Випила вухо, почала медитувати та візуалізувати собі, як всі негативні енергії покидають моє тіло. А потім почула, як щось в мені зазвучало. Моя душа почала співати! Ну, це було щось неймовірне! Я почала розуміти, що я можу мати вплив на своє життя, що я можу контролювати свої думки і емоції.
Так почалася моя магія. Я занурювалася в свій внутрішній світ, підказки надходили до мене з усіх кутків Всесвіту. Я вчителювалася учнями, для кожної проблеми знаходила своє рішення. І все це наркотик спровокував!
| Порада |
Або вибачення? |
| Постійно циклодолити? |
Варто до речі - затягнуто. Ти багатий на запаси? |
| Запасіться оксами |
Стійко триматися, хлопці. Якби вас затягнуло, буде вам важко одному. |
| Ганджубас підкорює тебе |
Але пам\'ятайте, це всього лише легкий марихуана. |
Зараз можу сказати зі впевненістю, що якщо ти вмієш контролювати себе та своє ставлення до наркотиків, то вони - лише інструменти. Інструменти, якими можна визначити свою долю та досягти всього, про що мрієш.
Та й взагалі цей весь процес добирається до завершення. Я почала відчувати, що меф не дає мені того, чого вимагаю від нього. Я стала більш розумною і зрозуміла, що це лише тимчасове задоволення. Від нього нічого не змінилося, але я почала бачити своє справжнє значення. Я зрозуміла, що моє щастя не може залежати від наркотиків.
Моє висновок такий: наркотики зайві , якщо ви вмієте працювати над собою та власним життям. Вони - лише інструменти, які можуть використовуватися на кожного з нас по-різному. Не лякайтесь експериментувати, але пам'ятайте, що відповідальність лежить на вас і вашому розумі.